Пятниця 7.6.2013 Був дзвінок від автора книжки "Живи Россия. Песни белгородских композиторов на стихи...". Бабусі не сподобалася моя обкладинка з фото Бєлгорода і текстом в три кольори: "Похоже на сегодняшний триколор. Его я ненавижу - это белогвардейское знамя. И высотные дома мне противны, и храмовых куполов на снимке не надо"... Цікаво, яку країну була журналістка бєлгородського радіо закликає до життя? Невже ту, якої вже 22 роки немає?... Пригадується подібний, 15 літ тому, випадок на площі вокзалу Харкова в День Перемоги. Там нагороджували ветеранів війни пакетиком з тістечками, папірцем-грамотою. Вони при цьому, беручи дарунок в руки, голосно вигукували "Служу Советскому Союзу!". Дивився дійство та мислив: оригінально влаштувалися хлопці, п'ють воду з криниць України, а служать покійнику... І не смішно, і не сумно. А так - не занудьгуєш.    

Неділя 2.6.2013 Мав симпатію до голубів. Особливо коли цілуються. Зараз вона дуже постраждала. Сьогодні на балконі майстерні, де влаштував їм гніздо бачу: в кутку лежить мертве пташеня, друге шастає по долівці і видно, що от-от випорхне. Ага! - це ти заклював брата? Ще тиждень тому помічав між ними ворожнечу. І пропустив мимо уваги. Прощав все: як батьки з дітьми гадят в гніздо, тарілку з кормом і скрізь де ходять. Навіть терпів, що голубячі воші полізли в кімнату. Тепер досить! - зруйную сідало, хай тільки злетить з яєць голубиця. До речі, від весни вона засідає вже втретє. Дивовижна плодючість!... Роздумую: невже в Франції інші голуби, що Пабло Пікассо зробив з них символ миру? Чи тільки ми подібні на них своєю безбарвністю і жорстокістю?