Субота 31.1.2015 Маю пухову подушку, яка наскублена моєю мамою з гусиного пір'я. Тепер, лягаючи спати, думаю: кладу голову як на руки і мені тепло та щасливо в їх долонях. Навіть, нахлинають думки-фантазії. Зараз ось ця явилася... Ми, люди - Господа Витвір, що є Вогонь-Вода. Вселюємося-приймаємо одне одного при зачатті. Коли ж сходить Тіло в кінці своєї Дороги, то розчиняємося знову в Божому Океані Душ. А далі вподобляємося кругообігом Води, яка краплею спадає на Землю, активуючи Життя. Чи Променем струмуємо з Всесвіту. До речі, латиняни вірили: akva vita - вода життя. То ж стимулюючи його, вона не щезає, а підіймаючись паринками в Небо збирається в Хмару, щоб ввійти там в нове Коло. Вогник (чоловічий рід) і Краплина (жіночий рід) ідуть в парі за Промислом Творця. І це Вічність. І Любов. Смерті нема. Хіба Зло, але то задум Лукавого.