ПОЛТАВСЬКИЙ ШЛЯХ

     Четвер 01.08.2002 В Чорнухах моросить. Не до великих пошуків сюжету, а тому став малювати "Хату Григорія Сковороди". Реконструкція, але вдала і гарна. Перед сеансом зайшов до директора краєзнавчого музею і почув сумну розповідь про забуття місцевим чиновним людом імені і памяті великого земляка. Схоже, що його 280-ліття тут відзначать скромно.  Доказ, будинок  культури на центральній вулиці, що мозолить погоріллям. На фоні обвуглених стін красномовно і доречно дивиться бюст Маркса з словами про пролетарське єднання.

      Пятниця 02.08.2002 Спішу, благо не дощить, змалювати луг в Харсіках. Напевно,  на ньому малий Грицько пас гусей, бо це близько від того місця, де за словами вчителя Іллі Капусти, було  батьківське подвір'я. Ставлю малярську триногу в надії, що в ранній час глядачів не буде. Помиляюся. Через півгодини повз мого мольберта потяглася довга низка гусей з пастухом. Птахам я байдужий, а господаря  прошу не цікавитися моїм заробітком. Послухався і не став заважати, але  через годину його змінила дружина, яка сіла в траву близенько. І  гарній молодиці не відмовляю в спілкуванні, тим більше, що мені подобається її полтавський говір. Я теж малюю, але не так густо кладу фарби, як Ви,- говорила  Катерина і запросила в гості, щоб показати свої твори. Дуже доречно, думаю: замаячило надією поснідати і пообідати заодно. А зваживши, що не вечеряв, то вдячностям  на поклик не маю меж. 

      Поки Василь ставить на стіл миски з запашною картоплею і огірочками поруч, курячі стегенця, домашній хліб з сальцем та пляшку, запечатану кукурудзяним корком, роздивляюся живопис. На полотнах зображено багато підтинних мальв, танцюючих дівчат з козаками, ставки, але без лебедів. Дуже цікаво, продовжую чистосердечно хвалити художницю-аматорку.

   ...Впросив дозволити переночувати в клуні на сіні. Там, за деревяною перегородкою, слухаючи зітхання корови і шкребет козячих ріг по кориті, співаю думкою: невже я в раю?