ПЕТЕРБУРГ

        Четвер 25.01.2007 Кожного разу, приїзджаючи в місто, хочу відвідати Меморіальний музей-кімнату Тараса Шевченка, який знаходиться в приміщенні художнього інституту імені Іллі Репіна. І завжди невдало. Попередніх кілька не мали успіху через хворобу завідуючого, відсутність чергового. А передостання з-за ремонту до 300-ліття Петербургу. Сьогодні нема екскурсовода. Не вірю. Почав просити, кажучи, що я  з України, художник і таке інше. Покликали науковця. Та прибула жінка стала нити: "Эта "тараска" вот так нас достала! И вообще, мы ее открываем для больших групп, а для Вас одного столько бумаг-печатей  собрать нужно, что за день не управишься. У нас через этот музей два министерства расположились: образования и культуры. А они между собой враждуют.  Доходит до того, что предлагается Тарасово жилище совсем закрыть. В освободившейся комнатке открыть торговый киоск. А в фойе - танцевальные залы. Пусть учебное заведение этим выживает, поправляя свое финансовое положение". Дивлюся на недолугу даму і кажу: "Как же так? Весь мир почитает  гения, а Вам он надоел? Не рецидив ли это политических разногласий между Украиной и Россией?" Та що там, співрозмовниця навіть не моргнула оком. До речі, в сусідніх залах, поряд з "тараской", експозиція студентських робіт і там чергують, аж дві дуже привітні дами.