Четвер 1.2.2018 Друзі, вітаю з лютим-місяцем і бажаю, щоб він нічим не засмутив… Моя Світлана кожного ранку встає з словами: Как кружится голова! - Радій, що вона в тебе є, - заспокоюю дружину. Сьогодні розповіла, як озеленювач ДК «Юбилейный» в Бєлгороді 80-х її там молода подруга грузинка Лалі прийшла до директора з жалобою: Привезли Chuёвый земля! Петро Луценко розсміявся та питає: Хто тебе так навчив? - Художник Борис!… До речі, до жінчиного дня народження пять днів, тому буду забавляти вас від неї споминами, при тому не скабрезними. А за цей мене вибачайте!
Пятниця 2.2.2018 Ізостудія ДК Харківського тракторного заводу з 1959 року стала моїм початком знайомства з Світланою. На ХТЗ вона працювала розмітницею картерів, я - трактористом. Потім було художнє училище. Очевидно, їй одного разу сподобався мій малюнок і вона від захоплення плеснула мене по плечу, мило приказуючи: можна тебе трахну? - А потім я тебе! - ляпнув, не думаючи, у відповідь… Обоє розсміялися, і живемо з такою усмішкою по сьогодні.
Субота 3.2.2018 Памятаю, до нас студентів, що в колгоспі Великого Бурлука збирали кукурудзу приїхав наш з училища якогось «комунізму» викладач «K» читати лекцію. Лежимо на соломі в клуні, а він, недавній полковник танкового училища, говорить про міжнародне становище. Правда, спочатку запитує: В тебя, Коваленко, отец воевал? - Так. І загинув. - Хорошо! - А твой отец, Зозуля? - Загинув. - Очень хорошо! - А твой, Зайцева (Бобенчик)? - Теж загинув. - Ну, видите как хорошо!… А її мама говорила про «ті» часи: Сталин кур заставлял доить. На що сестра жінки заперечувала: Иосиф Виссарионович был очень скромным человеком и ходил в одних сапогах. Що сказати? - буває, яблуко від яблуні далеко котиться.
ЧЕРЕЗ ДВА ДНІ В СВІТЛАНИ ГУЛЯНКА
Неділя 4.2.2018 Мене Бог любить! Дійсно, після закінчення поліграфічного інституту у Львові з 1973 по 1990 рік щорічно двомісячно перебував в будинках творчості, тобто 5 років академічного часу. Жінка теж неодноразова учасниця пленерів на «Академической Даче» і «Горячий Ключ». Одного разу референт СХ РФ Наталія Євсеєва записала в звіті: Светлана Бобенчик прирожденный пейзажист. А в Бєлгородському Союзі художників «Ч» зустрів питанням: Ты умеешь шить? - Умею. - Вязать? - Умею. - А вышивать? - Умею. - Ну, и занимайся этим! Правда, згодом, коли до міста прибув виставком регіональної виставки «Край Черноземный», то Віктор Непянов з Пензи дорікав: Чего не показываешь свои работы? Они в самый раз!… Юрмала. Балтійське
ПІСЛЯЗАВТРА ВІТАЛЬНІ ОБІЙМИ
Понеділок 5.2.2018 … поставила етюдник і пишу. Несподівано побачила за спиною двох мужиків в фуфайках. Стала собою загороджуватися від настирної цікавості. Колега, який стояв невдалік, бачив цю сцену і потім говорив, що це виглядало дуже комічно. Бо «трактористами», як виявилося, були Народні художники СССР брати Олексій і Сергій Ткачови. А ще був випадок коли глядачами письма були справді місцеві механізатори. Вони хвалили: Хорошо, мама, рисуешь. Но почему ты не изобразила вон то здание? - Да не интересное. Не смотрится. - Нет, изобрази его! Оно очень важное. Згодом я взнала - то був сільський кабачок.
БОЖЕ, ДЯКУЮ ТОБІ!
Вівторок 6.2.2018 Сьогодні мій день народження. Бог подарував мені трьох добрих і здібних мужів: чоловіка Йосипа, сина Дмитра і онука Діму. А ще гарну невістку Любу, привітних родичів і подруг. Я щаслива і здорова. Живемо в Білгороді майже 50 років - місто впорядковане, мирне, самодостатнє. Надіюся, держава позбудеться новітніх негараздів, здружиться з навколишнім світом і ми знову станемо дивитися… телевізор. Отже, вітаю вас всіх словом, повторюючи любиме від чоловіка - БУДЕМ ЖИТЬ!
